Але все виявилося складніше і схоже, що саме зараз ми можемо спостерігати за тим, як світогляд В. Зеленського змінюється. З одного боку, він мав би думати, що все робить правильно для того, щоб війна закінчилася, але вона чомусь триває.
Так, за ініціативи Президента ще на початку липня було досягнуто домовленостей про так велике зване хлібне перемир’я, крім цього зрушило з мертвої точки питання обміну заручників, на додаток Президент особисто заручився підтримкою європейських партнерів у питаннях перемовин з РФ і вже навіть почав обговорювати реалізацію інфраструктурних проектів на Донбасі, першим кроком якої мало стати будівництво зруйнованого мосту у Станиці Луганській.
Але після всього цього війна нікуди не зникла. І новини 7 липня (четверо військових загинули на Донбасі) змусили В. Зеленського публічно визнати, що домовленості з Путіним не працюють.
Однак, напевно, це і є той складний і єдино можливий шлях, через який має пройти кожен український політик, який говорить про взаємовигідний мир. Бо насправді ніякого зручного і простого миру бути не може.
Читайте також:
В природі не існує такого політичного рецепту, де мир був би вигідний як для України, так і для Росії. Мир, вигідний Україні або Росії – існує, але взаємовигідний – ні. Тому що базовий інтерес Росії полягає в тому, щоб Україна залишалася слабкою і залежною державою, тоді як інтерес України полягає в прямо протилежному. І без розуміння та прийняття цієї базової установки будь-які домовленості з Росією будуть приречені на провал, а політики, які вірять в можливість вигідно домовитися з Путіним, будуть щоразу розгублено виходити на широку публіку, пояснюючи, а що цього разу пішло не так в “домовленостях” з Росією.
Читайте vgolos.org на Google News