Народний депутат України Андрій Стріхарський, обраний від партії “Слуга народу” та очільник підкомітету з питань захисту інвестицій в об’єкти будівництва, виявився ключовою фігурою заплутаної, але класично реалізованої схеми виведення коштів за кордон, їх легалізації та ухилення від оподаткування. За фасадом “наукової діяльності” у сфері будівництва приховується масштабна система грошових трансферів між Україною та Німеччиною, де головну роль відіграє фірма, зареєстрована на його матір та сестру.
За даними розслідування міжнародного детективного бюро Absolution, яке потрапило в розпорядження редакції 368.media, Стріхарський щороку отримує понад мільйон гривень від німецької компанії APS Wohnbau GmbH, нібито за консультації в будівельній галузі. І все б виглядало майже пристойно, якби не низка надзвичайно тривожних деталей. Компанія, що платить нардепу такі суми, зареєстрована в Німеччині на його 78-річну матір Раїсу Стріхарську. Операційне управління здійснює його сестра — Віта Камаєва, яка переїхала до Мюнхена одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Стріхарський, звісно, жодного стосунку до фірми не має. Принаймні офіційно.
Водночас, назва компанії APS Wohnbau містить абревіатуру з його ініціалів. І це вже не тонкий натяк, а цілком нахабне зізнання в тому, хто насправді керує процесами. Особливо з огляду на те, що саме APS Wohnbau у 2024 році завершила будівництво котеджного комплексу на шість квартир у престижному районі Мюнхена — Оберменцінг. До цього компанія працювала в Лайм-Вестенді, а вже зараз декларує забудову району Моозах. Попутно веде торгівлю паливними пелетами. І все це — під керівництвом сестри депутата, без бізнесового досвіду, але з потужним політичним дахом.
Виведення коштів і “чиста” декларація: як це працює
Схема працює бездоганно. Будівельна компанія, яка фактично належить народному депутату, декларує “контракти на наукову співпрацю” з ним же, формально сплачуючи за вигадані послуги. Такі виплати — не дивіденди, не офіційна зарплата, не прибуток. А отже — це не підпадає під пряме оподаткування в Україні. Депутат залишається чистим перед законом, але регулярно отримує великі суми з-за кордону. У Німеччині ця фіктивна витрата — теж відмінний механізм зниження оподатковуваної бази для фірми. Класика фінансових маніпуляцій, яку на Заході давно кваліфікують як “відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом”, а в Україні — як ухилення від сплати податків і приховане збагачення.
Окремої уваги заслуговує географія. Після початку війни сестра депутата оселяється в Мюнхені, де й зосереджений головний бізнес. Там же проживає його колишня дружина з дитиною. Сам депутат регулярно навідується до Баварії — зокрема, як свідчать документи консульства, 30 березня і 5 червня 2023 року. Формально — для вручення почесної грамоти віцепрезидентові ландтагу. Насправді — для контролю за особистим будівельним бізнесом.
Історія не закінчується на Баварії. У серпні 2022 року Андрій Стріхарський разом зі своєю сестрою перебуває на Мальдівах, де відвідує міністра туризму країни. Там, під виглядом міждержавних контактів, триває черговий акт легалізації його бізнес-статусу. Бо коли родичі з фірми супроводжують депутата на переговорах із іноземними міністрами — це вже не тінь, а прямий політико-бізнесовий фронт.
Те, що на перший погляд може здаватися родинним успіхом у діаспорі, насправді — потужна схема легалізації коштів. Гроші, джерело яких невідоме (враховуючи, що Стріхарський офіційно не займається бізнесом в Україні), акуратно виводяться в німецький сегмент через вигаданий “науковий гонорар”. Водночас сама компанія має цілком реальні прибутки від забудови в найпрестижніших районах Мюнхена. Це подвійне джерело збагачення: з одного боку — прибуток від будівництва, з іншого — канал для виведення чорного кешу в білу єврозону.
Андрій Стріхарський демонструє класичну поведінку чиновника-“відмивача”: максимальна присутність у міжнародних подіях, родина — за кордоном, бізнес — формально не його, доходи — під прикриттям академічної діяльності. І все це — на фоні депутатського мандата, завдяки якому він не лише не сидить у тюрмі, а ще й очолює підкомітет, що курує інвестиції в об’єкти будівництва. Така посадова вертикаль не залишає сумнівів: будівельна галузь України — у заручниках у власного пральника грошей.
Поки НАБУ та САП закривають очі, а податкова не ставить запитань, німецька компанія продовжує збагачувати родину нардепа. А виборці — продовжують платити за дороги, мости та школи, які могли б фінансуватися з тих самих податків, що Стріхарський щороку оминає.
У цій історії є все: транснаціональна схема, легалізація чорного капіталу, фіктивні контракти, використання родичів як “білих номіналів”, і цинічне прикриття державними відрядженнями. А головне — абсолютна безкарність і впевненість, що нічого не станеться. Бо система — в нього в кишені.
Читайте vgolos.org на Google News