Деякі картини — не про сюжет. Вони про пам’ять. Про запах бузку, що щороку огортає двір, де колись у хустці стояла Мати. Про шорсткість старого светра, яким гріла нас своїм теплом. Про мовчазну присутність, яка не потребує слів — бо вона вкорінена в саму плоть нашого дитинства. Картина Тетяни Гуменної «Рідна мати біля хати», представлена на всеукраїнському культурно-мистецькому проєкті «Жінка. Мати. Берегиня», належить саме до таких.
Написана у 2025 році, ця робота — не лише портрет. Це внутрішній діалог. Сповідь. Зізнання. Пам’ять, вписана в полотно. Авторка подає образ матері не як художню вигадку, а як правду свого серця — ту, яку знаєш із заплющеними очима. Мама, зображена біля хати, серед квітучого бузку, не позує — вона просто є. Вона існує в просторі дитини, яка дивиться на неї з глибини років і, вже подорослішавши, намагається зберегти цей образ, доки він не розчинився в тумані часу.
“ Ця картина — моя розмова з нею. Мамо, ти — частина мого світу. І тепер — частина цього полотна. “, — каже художниця. І кожен глядач, зупинившись перед цією роботою, мимоволі втягується у цю розмову. Бо хто з нас не шукав очима рідну постать у вікні? Хто не згадував, як пахне двір навесні, коли цвіте бузок і мама прибирає грядку? У цій картині — українська жіноча доля, знайома тисячам: скромна, гідна, мовчазна, сильна. Мати, яка ніколи не жалілася. Мати, яка завжди поруч.
Цей твір Тетяни Гуменної — ще й культурний маркер. Вона не просто зображує жінку свого життя — вона повертає глядача до витоків. До образу українського села, до традиційного двору, до того “маленького світу”, з якого виростає велика нація. Мати тут — не ідеалізована ікона, а реальна жінка: з порепаними руками, турботливим серцем і величезною душевною витримкою. І саме така — жива, звична, справжня — вона стає нашою спільною Берегинею.
Сама авторка — Тетяна Гуменна — народилась у селі Загнітків Одеської області. У її творчій біографії — роки навчання в Одеському художньому училищі ім. М.Б. Грекова, викладання в школі мистецтв, а згодом — шлях до власного мистецтва, який триває і досі. У її картинах завжди багато світла і тепла, бо малює вона не лише пензлем — малює серцем. Її твори є в приватних колекціях за межами України, але справжній їх дім — у душах тих, хто пізнав, що таке любов у материнському погляді.
Коли ж дивишся на «Рідна матір біля хати», розумієш: мистецтво — це теж форма молитви. Не церковної, а тієї, що виникає там, де душа стикається з вічним. Ця картина несе ту енергію, яку не купити і не вигадати. Вона є, бо є Мати. Та, що стоїть серед бузку. Та, що стоїть за нами. Та, що тримає цей світ.
І саме тому ця робота — ідеальна частина виставки «Жінка. Мати. Берегиня». Бо вона втілює у собі всі три образи одночасно. Жінка, яка живе звичайне життя. Мати, яка любить щодня. Берегиня, яка мовчки оберігає.
У час, коли Україна виборює майбутнє, саме такі образи — щирі, прості, справжні — стають основою нашої сили. Вони нагадують, хто ми. І заради кого ми тримаємося.
Приходьте побачити цю роботу наживо! Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня» відкрита для глядачів.
Виставка проходить на 3му поверсі Центрального Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ до 25.05.2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Читайте також:
Персональна сторінка мисткині у фейсбук Тетяни Гуменної – https://www.facebook.com/profile.php?id=100093404160636
Читайте vgolos.org на Google News