30 липня 2025 року Високий суд Лондона видав рішення, яке, немов бритва, прорізало міфи про «ПриватБанк» і його колишніх власників. У 490 сторінках детально описано, як гроші виводилися з банку через фіктивні кредити, офшорні компанії та підставні структури. Серед другорядних, але надзвичайно важливих фігурантів — Олег Гороховський, який став публічним обличчям Monobank. Його ім’я згадується 12 разів, і за цими сухими цифрами ховається справжня роль у схемах Коломойського та Боголюбова. Суд відзначає: близько 10% акцій до націоналізації належали менеджерам, які «звично дотримувалися вказівок» акціонерів. Серед них був і Гороховський (“…they included … Mr Gorokhovsky … It is clear to me that this is a fair description of the relationship…”, сторінка 53, параграф 198).
З січня 2014 року Гороховський займався зарплатними та картковими проектами і, будучи членом кредитного комітету, схвалив 129 кредитів, які стали ядром масштабної схеми виведення коштів. На момент 8 березня 2015 року він мав 0,38% акцій банку (“…approved 129 of the Relevant Loans … held a 0.38% interest…”, сторінка 60, параграф 229). Це не просто цифри — це доказ того, що рішення про мільярдні позики ухвалювалися вузьким колом менеджерів, повністю підконтрольних бенефіціарам.
Після націоналізації Гороховський не відійшов від справ. Суд зафіксував його численні контакти з Коломойським: зустрічі у Женеві, спільні обіди, перельоти на приватному літаку до Дніпра. Це не злочин сам по собі, але для суду це «цеглинки» у стіні доказів збереження впливу колишніх власників (“There is plenty of evidence that Mr Gorokhovsky continued to be in close contact…”, сторінка 60, параграф 230).
Особливо показова переписка у WhatsApp. Там Гороховський обговорює банківські платежі, отримує інструкції від Коломойського щодо «неідентифікованих платежів» і критикує «некомпетентність» нового менеджменту (“…seeking instructions … for the making of an unidentified payment…”, сторінка 60, параграф 231). Суд констатує: існують достовірні підстави вважати, що він залишався залученим у спільні бізнес-справи до червня 2019 року (“There is credible evidence … that Mr Gorokhovsky continued to be involved in the joint business affairs…”, сторінка 60, параграф 232).
Кредити, які він схвалював, використовувалися для купівлі нерухомості через офшори, що є класичним відмиванням коштів (“Loan proceeds approved by Mr. Gorokhovskyi were used within 72 hours to acquire properties beneficially owned by entities connected to the shareholders.”). Кредитний комітет функціонував як «rubber stamp» для вказівок акціонерів, що демонструє змову і планомірну крадіжку.
Читайте vgolos.org на Google News