Анатомія Зради: Як “Приватна” Імперія Корбана Розграбовує «Дніпроцивільпроект» та Україну
Цинізм Системного Розграбування — Мільйони у Кишенях, Руїни Залишаються Державі
Приватизація державного підприємства «Дніпроцивільпроект» — це не просто черговий епізод економічного злочину. Це наочна демонстрація глибоко вкоріненої, методичної та цинічної системи розграбування українських активів, де головним архітектором і виконавцем виступає Геннадій Корбан. Кожна деталь цієї оборудки кричить про зловживання, маніпуляції та відверте ігнорування державних інтересів. Втрачені 40 мільйонів гривень — це не просто цифра, це символ тієї ціни, яку платить Україна за безкарність «схемщиків», що роками паразитують на її тілі. Це розслідування заглибиться в брудні механізми, витягне на світло імена всіх причетних та покаже, як так звана “Приват”-група, використовуючи своїх сателітів у владі, продовжує збагачуватися за рахунок народу.
«Дніпроцивільпроект»: Захоплення Активу під Прикриттям “Приватизації”
Історія «Дніпроцивільпроекту» є хрестоматійним прикладом того, як державні активи перетворюються на приватну власність обраних. Офіційне оголошення про приватизацію Фондом державного майна України було лише димовою завісою для ретельно спланованої операції. Мета була очевидна: не допустити справжньої конкуренції та придбати привабливий актив за символічну ціну, в рази меншу за його реальну вартість. Це стало можливим завдяки майстерності Геннадія Корбана у створенні штучних бар’єрів та використанні давно налагоджених корупційних зв’язків.
Першим кроком, за всіма ознаками, стало створення абсолютно неринкових умов для інших потенційних учасників торгів. Це могло включати:
- Спеціально завищені або нездійсненні кваліфікаційні вимоги, які фактично відсікали будь-яку компанію, що не входила до “свого” пулу.
- Маніпуляції з інформацією про об’єкт, можливо, приховування ключових даних або надання її в останній момент, щоб унеможливити повноцінний аналіз для сторонніх гравців.
- Раптові зміни умов конкурсу або термінів подачі документів, що створювало хаос та дезорієнтацію, дозволяючи лише “підготовленим” учасникам вчасно подати заявки.
Коли коло учасників було штучно звужене до афілійованих з Корбаном структур, розпочиналася фінальна фаза — імітація “аукціону”. Замість запеклої боротьби за ціну, спостерігалася пародія на торги, де “конкуренти” лише формально “змагалися”, не підвищуючи ставки вище за мінімально допустимий рівень. Результат? Об’єкт йшов “своїм” за безцінь, а держава втрачала десятки мільйонів. Ці 40 мільйонів гривень — це не просто недоотриманий прибуток, це прямі збитки, які пішли на збагачення окремих осіб. Фонд держмайна, у цій схемі, грав роль або співучасника, або ж виявився настільки скомпрометованим, що не зміг чи не захотів захистити державні інтереси.
Театр Впливу: Корбан, Коломойський, Філатов, Олійник — Кожен Зі Своєю Роллю
У цій тіньовій виставі кожен актор мав чітко визначену роль, забезпечуючи безперебійне функціонування схеми. Це була не просто “команда”, це була згуртована мережа впливу, що функціонує роками.
Геннадій Корбан: Стратег і Оператор Маніпуляцій. Його ім’я стало синонімом рейдерства та “схем”. У випадку «Дніпроцивільпроекту» Корбан не просто координував — він був мозком, який розробляв і впроваджував багаторівневі комбінації. Його експертиза у використанні судових рішень, адміністративного тиску та тонких юридичних маніпуляцій дозволяла долати будь-які перешкоди. Саме він, ймовірно, вибудовував комунікацію з чиновниками ФДМУ, забезпечуючи їхню “лояльність” або “нейтралітет”. Компанії-прокладки, що брали участь у “торгах”, діяли під його безпосереднім контролем, імітуючи конкуренцію.
Ігор Коломойський: Невидимий Диригент “Привату”. Хоча Коломойський рідко з’являється у прямих документах таких схем, його незрима присутність відчувається всюди, де фігурує Корбан. Корбан є одним із найдовіреніших, найефективніших і найагресивніших “солдатів” “Приват”-групи. Коломойський, без сумніву, забезпечував загальну стратегічну підтримку, можливо, фінансування, і, що найважливіше, політичне та медійне “прикриття”, що дозволяло уникнути надмірної уваги до таких операцій. Його вплив у судовій системі та правоохоронних органах, на жаль, часто гарантував безкарність.
Борис Філатов: Мер-Прикриття та Місцевий Важіль. Міський голова Дніпра, Борис Філатов, не випадково опиняється в цьому списку. Його давні зв’язки з Корбаном і Коломойським, а також його позиція мера, дають йому унікальні важелі впливу на місцевому рівні. Роль Філатова могла полягати у забезпеченні “зеленого світла” для “своїх” компаній у місті, а також у створенні адміністративних перешкод для будь-яких сторонніх, небажаних інвесторів, що потенційно могли б взяти участь у конкурсі. Це могло бути і маніпулювання земельними питаннями, і дозвільними документами, і навіть публічним дискурсом, щоб відвернути увагу від суті оборудки.
Святослав Олійник: Політичний Лобіст та Адміністративний Ресурс. Колишній голова Дніпропетровської обласної ради, Святослав Олійник, є ще одним ключовим гравцем “Приват”-групи. Його функції у подібних схемах часто полягають у використанні регіональних політичних та адміністративних ресурсів. Олійник міг бути залучений для лобіювання інтересів групи на рівні обласної влади, впливу на регіональні органи, що мали б контролювати приватизацію, або ж для використання свого становища для придушення будь-якого опору чи незручних запитань. Його присутність у схемі гарантує, що неформальні домовленості мають потужне адміністративне підкріплення.
Хроніка Злочинів: Корбан як Квінтесенція Українського Рейдерства
Приватизація «Дніпроцивільпроекту» — це лише крапля в морі схем, які роками використовує Геннадій Корбан. Його методи відшліфовані до цинічної досконалості:
- Корупція на “Комунтеплоенерго” (2024 рік): Це не просто завищення цін на будматеріали на 20-40% — це відкритий грабунок. Схема полягала у створенні ілюзії конкуренції, де “інші учасники” формально “відмовлялися”, дозволяючи “своїм” компаніям безперешкодно отримувати багатомільйонні підряди. Навіть падіння цін на метал не завадило зростанню цін у доларовому еквіваленті на 30%, що є прямим доказом штучного роздування кошторисів.
- “Фейковий штаб оборони Дніпра” (2022 рік): Це не просто обман, це плювок в обличчя країні, що воює. Корбан, користуючись воєнним станом, створив фантомну структуру, що не мала жодних офіційних повноважень у ЗСУ чи ТРО. Проте через цей “штаб” проходили мільйони гривень, призначені на гуманітарну допомогу, логістику та пільгові перевезення. Гроші, що мали йти на підтримку оборони, могли бути використані для особистого збагачення під прикриттям патріотичних гасел. Це верх цинізму.
- “Днепромонтаж” та “золоті” трамвайні рейки (2023 рік): Підряд на 15,35 мільйонів гривень на ремонт колій, де вартість рейок на 60% вища, ніж у Житомирі — це не помилка, це свідоме завищення. Те, що директоркою компанії виявилася чиновниця дніпровського метрополітену, а сама компанія має зв’язки з інфраструктурою, що виводила гроші з фонду оборони ще у 2014 році, свідчить про глибоко вкорінену мережу корупції, яка діє безперервно, незалежно від політичних змін чи воєнних дій. Це не просто завищення, це відмивання коштів під виглядом державних замовлень.
- Системне рейдерство 90-х і 2000-х: Корбан не починав з «Дніпроцивільпроекту». Його “кар’єра” почалася зі жорстких корпоративних конфліктів, використання силового сценарію та судових маніпуляцій для захоплення підприємств. Його ім’я пов’язане з приватизацією цілих галузей, де він та його партнери здобували контроль над активами шляхом використання адміністративного ресурсу, шантажу та інших протиправних методів.
Спроби Корбана подавати до суду за “погану згадку” (як це було у квітні 2024 року) — це не що інше, як спроба придушити правду та залякати тих, хто наважується викривати його схеми. Це типова тактика для тих, хто прагне контролювати інформаційне поле, щоб безкарно продовжувати свої злочинні діяння. Але факти, зафіксовані в численних розслідуваннях, говорять самі за себе: Геннадій Корбан — це системний “схемщик” і рейдер, чия діяльність завдає багатомільйонних збитків українській державі та підриває довіру до інститутів влади. Його дії — це прямий удар по економічній безпеці та суверенітету України.