У багатьох людей в умовах війни відбулася переоцінка цінностей зокрема любов до своєї батьківщини, патріотизм, служіння народу правдою та вірою.
Особливо такі цінності мали бути наявні в правоохоронців, які покликані захищати та бути прикладом, однак такі правоохонці як Величко Ярослав та Владислава вирішили в умовах війни прихвати ті речі, які мяко кажучи є протиправними.
Так, (Дігтяр, Мошківська, Лало, Величко, постійно змінюючи своє прізвище) Владислава Леонідівна влаштувавшись за допомогою коханця в Державне бюро розслідувань разом зі своїм чоловіком Величком Ярославом (працюючи на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділу №1 (м. Вишневе) ГУ НП в Київській області почали приховувати факт від свого керівництва про спілкування та приїзду її матері (тещі) Дігтяр Марини Валеріївни (теща Величка Я.М.), 10.05.1972 р.н., до міста Києва у грудні 2023 року та вересні – жовтні 2024 року, будучи громадянкою російської федерації та отримує доходи в рублях (Дигтярь Марина Валерьевна, 19.05.1972 г.р., ИНН 900205290150 (Росийской Федерации), место рождения г. Енакиево, Донецкая обл., паспорт гражданина Российской Федерации, серия 3923 № 759758 от 11.09.2023 ГУ МВД РОССИИ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ, код подразделения 850-010, адрес места жительства: 27116, Россия, Запорожская обл., г. Бердянск, ул. Волонтеров, 38).
Дігтяр М.В. неодноразово приїжджала з паспортом Російської Федерації до міста Києва при цьому зупиняючись у Ярослава Величка та її доньки Владислави у житловому масиві Троєщина Деснянського району м. Києва (грудень 2023 року – січень 2024) та ЖК (Петрівський квартал) (вересень -листопад 2024 року), Святопетрівськ, очевидно останні дуже ретельно приховували факт так як є правоохоронцями та ймовірно мають відповідні допуски до таємниць.
Насправді Владиславі є що приховувати, оскільки батько Дігтяр Леонід Васильович (тесть Величка Я.М.), також має паспорт громадянина Російської Федерації, код платника податків громадянина російської федерації: 900202209641, паспорт громадянина російської федерації: серія 1623 № 020682 виданий 25.10.2023 року. Орган видачі: мовою оригіналу: “ГУ МВД россии по Запорожской области”.
Окрім того, наразі працює АЗОВ Рибохорона, тобто фактично працює на окупанта.
Двоюрідний брат Владислави ДІХТЯР Владислав Олександрович, 18.05.1980 р. н. не тільки має код платника податків громадянина російської федерації: 231537581677 та паспорт громадянина російської федерації: серія 6022 № 872138 виданий 25.07.2022 року. Орган видачі – мовою оригіналу “МВД по Республике Крым”, а з 12.12.2022 р. є керівником: Государственное Бюджетное Учреждение Здравоохранения Бердянский “Центр Первичной Медико-Санитарной Помощи” (далі офіційно скорочена назва – ГБУЗ “БЦПМСП”) (ОДРН 1229000019830, дата реєстрації: 17.06.2022 р., ІНПП 9002008347/КПП 900201001; поштова електронна адреса: berd_cpmsp@mail.ru; юридична адреса: Запорізька обл., м. Бердянськ, проспект Перемоги, буд. 8.
А дружина ДІХТЯРА Владислава ДІХТЯР Альона Юріївна, 26.06.1985 р. н., код платника податків громадянки російської федерації 231537549730 з 23.12.2022 р. є головним лікарем “Государственное Бюджетное Учреждение Здравоохранения Областной Центр По Оказанию Психиатрической И Наркологической Помощи”.
Цікава дилема виходить, так хто Дігтяр М.В. громадянка України чи громадянка Російської Федерації ??? Тобто коли вона на тимчасово окупованій території вона показує паспорт російської федерації та отримує дохід в рубля, а коли на території України демонструє паспорт громадянина України та вдає громадянку України ??
Залишається відкритим питанням чи повідомляли про це Владислава та Ярослав Величко своєму керівництву щодо своїх родичів та чому все ж таки Дігтяр Марина не залишилась на підконтрольній території України, а постійно поверталася до тимчасово окупованої території.
Відповідь на це питання можна отримати переглянувши реєстр судових рішень та корт гов юа.
Як з’ясувалося, що Дігтяр Марина Валеріївна є обвинуваченою у справі №12018080130000217 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.15,ч.2ст.190,ч.3.ст.368 КК України,, яка слухалася у Бердянському районному суді Запорізької області (справа 310/6394/19), однак розгляд до теперішнього часу не завершено з огляду на тимчасову окупацію території. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2021_03_17/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952
Очевидно Владислава приховала цей факт при проходженні конкурсу до Державного бюро розслідувань про те, що її мати притягувалася до кримінальної відповідальності та відносно якої тривають судові процеси.
Тому ймовірно Дігтяр Марина Валеріївна боючись отримати тюремний строк за корупційні злочини, яка вона вчиняла в місті Бердянськ вона постійно приховано приїджала та перебувала при тому вільно пересувалася по місту Києву та інших регіонах України.
Владислава разом зі своєю матірʼю Дігтяр Мариною будучи громадянкою російської федерації на прогулянці в ЖК Петрівський квартал , Святопетрівське (жовтень – листопад ) 2024 року
Владислава та Величко Ярослав не тільки намагалися приховати факт спілкування з матір’ю та родичами, які мають паспорти російської федерації та отримують відповідні доходи з тимчасово окупованої території в рублях, а й факт «кришування» наркотиків Величком Я.М.!!!
Як стало відомо зі ЗМІ, оперативники Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції України, спільно зі слідчими ДБР викрили вісьмох поліцейських Київської області та їхнього спільника – колишнього правоохоронця, у вчиненні низки серйозних злочинів, пов’язаних з перевищення влади, що супроводжувалося насильством, позбавленням людині волі, завідомо незаконним затриманням і проханням надати та одержанням неправомірної вигоди службовими особами на території Київської області, серед яких виявився Ярослав Величко – заступник начальника сектору кримінальної поліції відділу №1 (м. Вишневе), якого затримали, оголосили підозру у вчиненні тяжких злочинів та обрали запобіжний захід у вигляді тримання під варто.
https://glavcom.ua/kyiv/news/huchnij-koruptsijnij-skandal-na-kijivshchini-zatrimano-vismokh-politsejskikh-1053619.html
Проте, керівництво Державного бюро розслідувань та Департаменту власної безпеки Національної поліції України зайняло принципову та законну позицію по відношенню до чоловіка їхньої співробітниці та виявили й припинили злочини за участю Величка Я.М. та інших працівників поліції у ГУ НП в Київській області кришуванні «наркоти».
Нажаль, така негативна поведінка Владислави не могла не відобразитися на дитині на ім’я Олександр, який за час проживання з нею та вітчимом Ярославом Величко зазнала знущань у формі фізичного та психологічного насильства, тобто домашнього насильства, що підтверджено експертизою проведеною експертами МВС України та висновками психологів.
За вказаними фактами домашнього насильства відносно Владислави розпочато кримінальне провадження, досудове розслідування наразі триває.
Проте не дивлячись на такі негативні для Владислави експертні документи Владислава отримує позитивні рішення у сімейних спорах в Святошинському районному суді м. Києва при цьому користуючись своїм впливом, оскільки працювала в Святошинському районі м. Києва та активною підтримкою у Голови суду та окремих суддів цього суду, очевидно на гроші отримані з тимчасово окупованої території від «родичів з Бердянська» та від ймовірного кришування її чоловіком «наркотиків».
Боючись такого розголошення в цивільних судових процесах Владислава найняла групу людей, які нібито були охоронці з Одеси, проте фактично насправді її ніколи не охороняли, а приїхали зробити свою брудну справу – відібрати дитину батька (дитина проживала з батьком, оскільки постійно зазнавала знущань зі сторони матері та вітчима Величка Ярослава), отже на очах у дитини нанесли батькові Олександра тілесних ушкоджень, задули газом, забравши ключі та утримуючи його втрьох на асфальті, витягнули в примусовому порядку дитину з автомобіля батька та почали тікати до південних регіонів, зокрема до м. Одеси.
Вказані особи так звані «охоронці з Одеси» працівниками поліції були затримані, їм оголошено підозри та обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.
Наразі обвинувальний акт щодо вказаних осіб розглядається у Бориспільському міськрайонному суді Київської області.
Очевидно Владислава, розуміючи, що такі речі таємними довго не можуть бути та відчуваючи невідворотну відповідальність у грудні 2024 року поспіхом виїхала за кордон, можливо на тимчасово окуповану територію або до Російської Федерації, зокрема до міста москви, де у неї перебуває баба та сестра.
Виникає питання чи попереджала своє керівництво про виїзд за кордон на значний час, оскільки є державним службовцем – не відомо…
Наразі місцезнаходження Владислави та дитини Олександра за кодоном не відомо, проте Владиславі та Величку Ярославу, родині Дігтярів та Діхтярів та інших особам, в тому числі посадовим потрібно пам’ятати про те, що «Все таємне стає явним», а Закон один для всіх та невідворотність покарання обов’язково настає рано чи пізно…
Віримо, що керівництво Державного бюро розслідувань та Департаменту власної безпеки Національної поліції України проведуть за вказаними фактами перевірки за результати, яких будуть прийняті в умовах війни справедливі кадрові рішення.